КЗ «Обласна бібліотека для дітей»
Черкаської обласної ради
Українська берегиня
(170 років від дня народження Олени Пчілки – української письменниці, драматурга, публіцистки)
(170 років від дня народження Олени Пчілки – української письменниці, драматурга, публіцистки)
Попереджувальна довідка
Волі вона була непохитної, характеру
непоступливого, розуму обсяглого,
почуття глибокого й гарячого, як вогонь…
М. Славинський
непоступливого, розуму обсяглого,
почуття глибокого й гарячого, як вогонь…
М. Славинський
Сучасники письменниці обожнювали її, а М. Зеров назвав Олену Пчілку однією з «найхарактерніших фігур українського життя, громадського й літературного, в довоєнну добу».
Олена Пчілка (справжнє ім'я – Ольга Петрівна Драгоманова-Косач) належить до плеяди діячів, які своєю невтомною працею і творчістю зробили значний внесок до духовної скарбниці нації, збагативши цим українську культуру. На письменницькій ниві жінка працювала майже 60 років, випробувавши себе в усіх літературних жанрах. Людина з широким світоглядом і ґрунтовною освітою, Олена Пчілка була відома і в історії української журналістики, зокрема як мистецтвознавець, критик та популяризатор українського мистецтва. Олена Пчілка – поетеса, прозаїк, перекладач, педагог, науковець, фольклорист і етнограф, блискучий публіцист, видавець, активна громадська діячка. Її кипуча енергія і працьовитість були поєднані не тільки з літературним хистом і здібностями, а й з надзвичайною принциповістю, сміливістю, наполегливістю та патріотичною самовідданістю.
Дитинство
Ольга Петрівна Драгоманова народилася 29 липня 1849 року в місті Гадяч на Полтавщині у дворянській родині. Батько, Петро Якимович, був високоосвіченою людиною, мав неабиякий літературний хист – публікував оповідання, вірші та переклади французьких романтиків у різних російських журналах та альманахах. Письменницький талант та любов до читання передалися і його дітям, зокрема Михайлові та Ользі.
Мати, Єлизавета Іванівна Цяцька, була дочкою полтавського дворянина, мала гарний голос, знала безліч пісень, які співала дітям. Родина жила в просторому будинку з гарним садом і пасікою. «Ми, діти, геть уже пізніше дуже любили той садочок і ті вулики. А коли б хто хотів знати, то й свій письменницький псевдонім позичила я від тих, добре мені знайомих пчілок», – говорила Ольга Петрівна.
Грамоти навчав дітей (а їх було в сім'ї шестеро) батько, разом вони читали й вивчали твори О. Пушкіна, М. Лермонтова та М. Гоголя – улюбленого письменника П. Драгоманова. Зростаючи в такій інтелектуальній атмосфері, Олена Пчілка з дев'яти років почала перекладати твори російських письменників українською мовою, почавши з уривку поеми М. Лермонтова «Мцирі», а згодом з такою самою любов'ю перекладала твори М. Гоголя й інших письменників для своїх дітей.
Мати, Єлизавета Іванівна Цяцька, була дочкою полтавського дворянина, мала гарний голос, знала безліч пісень, які співала дітям. Родина жила в просторому будинку з гарним садом і пасікою. «Ми, діти, геть уже пізніше дуже любили той садочок і ті вулики. А коли б хто хотів знати, то й свій письменницький псевдонім позичила я від тих, добре мені знайомих пчілок», – говорила Ольга Петрівна.
Грамоти навчав дітей (а їх було в сім'ї шестеро) батько, разом вони читали й вивчали твори О. Пушкіна, М. Лермонтова та М. Гоголя – улюбленого письменника П. Драгоманова. Зростаючи в такій інтелектуальній атмосфері, Олена Пчілка з дев'яти років почала перекладати твори російських письменників українською мовою, почавши з уривку поеми М. Лермонтова «Мцирі», а згодом з такою самою любов'ю перекладала твори М. Гоголя й інших письменників для своїх дітей.
Михайло Драгоманов
У 1860 році помер батько, й подальшою освітою Ольги займався брат Михайло, який у 1861 році віддав сестру до Київського приватного пансіону Нельговської. Це був найсолідніший навчальний заклад, у якому викладали найкращі та найвідоміші на той час педагоги, зокрема й сам М. Драгоманов.
1867 року Ольга поселилася в Києві в брата, де познайомилася з багатьма цікавими проукраїнськи налаштованими людьми: родинами В. Антоновича, П. Житецького, М. Лисенка, М. Старицького, заприятелювала з П. Косачем, за якого згодом вийшла заміж. Вони повінчалися в церкві села Пирогово, що біля Києва, і поїхали у Звягель (Новоград-Волинський), де згодом народилося троє їхніх старших дітей – Михайло, Лариса (в майбутньому – Леся Українка) та Ольга.
1867 року Ольга поселилася в Києві в брата, де познайомилася з багатьма цікавими проукраїнськи налаштованими людьми: родинами В. Антоновича, П. Житецького, М. Лисенка, М. Старицького, заприятелювала з П. Косачем, за якого згодом вийшла заміж. Вони повінчалися в церкві села Пирогово, що біля Києва, і поїхали у Звягель (Новоград-Волинський), де згодом народилося троє їхніх старших дітей – Михайло, Лариса (в майбутньому – Леся Українка) та Ольга.
Волинь із її природою, пам'ятками історичної минувшини, народними піснями, етнографією зачарувала Олену Пчілку. Вона почала записувати пісні, народні перекази, збирати етнографічні матеріали, зацікавлення якими також перейняла від батька і брата Михайла. Тут розпочалися її серйозні наукові фольклорно-етнографічні дослідження. Зібрані народні пісні вона надіслала М. Лисенкові та М. Драгоманову, тоді ж працювала над розвідкою «Вислід про колядки волинські».
Захоплювалась Ольга й вивченням української вишивки, її альбом із результатами цих досліджень – «Український народний орнамент» – побачив світ у 1876 році та був презентований на Всесвітній виставці в Парижі.
Громадська діяльність
У Звягелі молода енергійна жінка поринула в громадську роботу, згуртувавши навколо себе людей, готових працювати для народу. Відсутність української книги та видавничої бази висунули цю проблему на перше місце. Ольга Петрівна з однодумцями почали вирішувати її зі збирання бібліотеки, яка складалася виключно з українських книг, створили невеличке видавництво, метою якого було сприяння друку українських книжок з різних галузей знань. «Співомовки Руданського» були дебютом Олени Пчілки у видавничій справі, котрою вона займалася до кінця життя.
Серйозно й усвідомлено українською справою Олена Пчілка зайнялася на початку 1870-х років, після поїздки до брата Михайла за кордон під час його наукового відрядження. Спілкування з братом та його оточенням, пожвавлення українського руху – все це остаточно утвердило її в правильності обраного шляху – служіння своєму народові. Та йти далі цією стежкою ставало не тільки складно, а й небезпечно, адже розпочалася ера тотальної русифікації та заборони українського слова. Саме тоді М. Драгоманова звільнили з університету й фактично вигнали з України. Емський указ, вимушена політична еміграція брата, пригноблення українського слова, публічно-офіційний глум над усім українським викликали в Олени Пчілки внутрішній опір, що назавжди відобразився на її ставленні до Росії та царської влади.
Серйозно й усвідомлено українською справою Олена Пчілка зайнялася на початку 1870-х років, після поїздки до брата Михайла за кордон під час його наукового відрядження. Спілкування з братом та його оточенням, пожвавлення українського руху – все це остаточно утвердило її в правильності обраного шляху – служіння своєму народові. Та йти далі цією стежкою ставало не тільки складно, а й небезпечно, адже розпочалася ера тотальної русифікації та заборони українського слова. Саме тоді М. Драгоманова звільнили з університету й фактично вигнали з України. Емський указ, вимушена політична еміграція брата, пригноблення українського слова, публічно-офіційний глум над усім українським викликали в Олени Пчілки внутрішній опір, що назавжди відобразився на її ставленні до Росії та царської влади.
Весною 1879 року Ольга Петрівна з дітьми приїхали до Луцька, де її чоловіка призначили на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для бібліотек.
У травні 1882 року сім'я Косачів переїхала в село Колодяжне на Ковельщині, яке стало з того часу їхньою постійною домівкою. В родинному маєтку народилися Оксана, Микола та Ізидора. Намагаючись виховати дітей справжніми українцями, прищепити їм змалечку любов до рідного слова, Ольга Петрівна разом із чоловіком викладала низку предметів удома, приватно наймала викладачів, а влітку разом з дітьми постійно подорожувала волинськими селами, щоб маленькі Косачі були свідками народних обрядових дійств, знайомилися з легендами та місцевими звичаями. Духовний вклад батьків діти віддали сторицею: вони займалися перекладами, писали художні твори. Якраз на 1880-ті роки припадають перші публікації у львівських часописах старших дітей – Михайла (псевдонім Обачний) і Лариси (Лесі Українки).
У травні 1882 року сім'я Косачів переїхала в село Колодяжне на Ковельщині, яке стало з того часу їхньою постійною домівкою. В родинному маєтку народилися Оксана, Микола та Ізидора. Намагаючись виховати дітей справжніми українцями, прищепити їм змалечку любов до рідного слова, Ольга Петрівна разом із чоловіком викладала низку предметів удома, приватно наймала викладачів, а влітку разом з дітьми постійно подорожувала волинськими селами, щоб маленькі Косачі були свідками народних обрядових дійств, знайомилися з легендами та місцевими звичаями. Духовний вклад батьків діти віддали сторицею: вони займалися перекладами, писали художні твори. Якраз на 1880-ті роки припадають перші публікації у львівських часописах старших дітей – Михайла (псевдонім Обачний) і Лариси (Лесі Українки).
Маленькі Леся і Михайло
Ольга Петрівна не тільки виховувала й учила своїх дітей, а й була для них вимогливим критиком. Зокрема, під впливом матері розвинувся мужній вольовий характер Лесі Українки, саме від неї успадкувала майбутня видатна письменниця ненависть до царизму й національного гноблення, глибокий патріотизм. Мати була першим читачем і редактором її творів.
Літературна діяльність
У той же час жінка розширила й літературну діяльність: друкувалася в часописі «Громадський друг» І. Франка та М. Павлика; видала збірник власних перекладів «Українським дітям» (1882); разом із М. Старицьким готувала та здійснювала видання альманаху «Рада» (1883, 1884), в якому вперше було надруковано її поезії під псевдонімом Олена Пчілка. Тоді ж вийшла у світ «Сужена – не огужена!», а її оповідання та поезії, починаючи з 1880 року, регулярно з'являлися у львівському журналі «Зоря». 1886 року вийшла збірка поезій «Думки-мережанки», а в наступному році разом з Н. Кобринською письменниця підготувала до друку й видала альманах «Перший вінок», куди ввійшли оповідання «Товаришки» та дві поезії.
Так, П. Одарченко писав: «Її сильна вольова натура, великий патріотизм, уміння переконувати діяли з великою силою на молодь. Свої думки, свої ідеї, свою вольову діяльну любов до України та до українського народу Олена Пчілка перелила не тільки на своїх дітей – вона перелила її в серця тих дітей і юнаків, що мали щастя бачити цю енергійну діячку та чути її палкі промови й заклики».
Велику роль зіграла Олена Пчілка у вихованні творчої молоді через створене нею літературне товариство молодих українців «Плеяда», засноване одразу ж після переїзду родини на постійне проживання в Київ (1890).
«Литературно-артистическое общество»
Переїзд до Києва ще більше активізував громадську та літературну діяльність Олени Пчілки, особливо в «Литературно-артистическом обществе». Крім організації вечорів пам'яті українських діячів (Т. Шевченка, Л. Глібова, Є. Гребінки, П. Куліша), до століття української літератури, «Общество» займалося видавничою діяльністю, оголошувало літературні й музичні конкурси різними мовами. Кращі твори нагороджували преміями та друкували в збірниках – альманахах «Общества», яких вийшло три. Альманахи видавалися російською мовою, але траплялися там і українські твори, зокрема «Утрачений рай» Олени Пчілки, «Остання ніч» М. Старицького, «Сафо» Л. Старицької-Черняхівської та деякі твори Лесі Українки. Але в 1903 році «Общество» припинило свою діяльність через заборону влади.
Олена Пчілку вважали досить дивною пані, адже попри те, що вона була заможного роду, дуже вродлива і їй би пасували наймодніші сукні, вона чомусь надавала перевагу українському народному вбранню. Її часто можна було побачити не у вишуканому аристократичному товаристві, а в селянській хаті, де вона розглядала вишивки, настінні рукописи, записувала пісні. А коли почалася епідемія, Олена Пчілка разом із доньками Ольгою та Лесею, не думаючи про власну безпеку, розносили ліки по селянських хатах.
З 1905 року Олена Пчілка – член редколегії, а з 1907 року – редактор і видавець журналу «Рідний край». У журналі друкувалися Леся Українка, А. Кримський, Л. Яновська, Олександр Олесь, М. Кибальчич, С. Васильченко, Грицько Григоренко. Свої твори Олена Пчілка теж друкувала в цьому журналі. З 1908 року почав виходити додаток до «Рідного краю» – журнал для дітей «Молода Україна». Байки, казки, вірші, оповідання, що побачили світ у «Молодій Україні», становлять значний внесок в українську дитячу літературу. Письменниця раділа, що нарешті є можливість говорити з дітьми українським словом та саме в українському часописі, хоча передплатників журналу було не так багато. У виданні інколи траплялися вимушені паузи, та коштами й невсипущою енергією редактора журнал протримався до 1915 року.
У 1914 році для молодших читачів вийшла друком книга письменниці «Зелений Гай. Віршики й казки з малюнками для дітей», у 1918 році – «Байки. Для сім'ї та школи», п'єси «Весняний ранок Тарасовий» і «Казка Зеленого Гаю», у 1919 році – дитяча опера «Дві чарівниці» та збірка оповідань і віршів для дітей «Книжка-Різдвянка». Більшість дитячих п'єс Олени Пчілки було інсценовано в аматорських гуртках Києва, Гадяча, Миргорода, Кам'янець-Подільського.
Свої твори письменниця підписувала різними псевдонімами: Олена Пчілка, Бабуся Олена, Олена Княжна, Кочубеївна, Колодяжинська, Анело та іншими.
Увесь свій літературний доробок (вірші, байки, п'єси, фейлетони) вона дотепно називала теревенями.
Увесь свій літературний доробок (вірші, байки, п'єси, фейлетони) вона дотепно називала теревенями.
 |  |  |
 |  |  |
Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам'ятника І. Котляревському
Була в житті письменниці й така подія: на початку ХХ століття відбулося урочисте відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві. Напередодні свята прийшов наказ про заборону виступів українською мовою, що викликало розгубленість серед промовців, деякі з них взагалі відмовилися виступати. Лише Олена Пчілка не побоялась і заговорила українською. Вперше на офіційному святі велика громада людей почула промову українською мовою, що сприймалась як протест проти національного гніту царської Росії.
Початок нового століття був дуже трагічним для письменниці, адже він приніс їй тяжкі особисті втрати – смерть сина Михайла (1903), чоловіка (1909), Лесі Українки (1913). У роки Першої світової війни Олена Пчілка, незважаючи на похилий вік, не полишає пера. У рідному Зеленому Гаю на околиці Гадяча, куди вона переїхала після смерті дочки, Олена Пчілка організувала гурток українознавства, дитячий аматорський театр, писала для нього п'єси, періодично редагувала газету Гадяцького повітового земства.
Леся Українка та Михайло Косач
З великою пошаною ставилися до письменниці в середніх школах Гадяча.
Молодь з великою увагою слухала її цікаві й змістовні розповіді про Панаса Мирного та інших письменників. Учням, що відвідували гурток українознавства, Олена Пчілка допомагала організовувати шевченківські свята, а також доповіді на літературні теми.
У грудні 1918 року, з приходом до влади Української Центральної Ради, в Гадячі відбулося урочисте свято з нагоди присвоєння місцевій чоловічій гімназії імені Михайла Драгоманова, на якому письменниця виступила зі спогадами про брата.
Ольга Петрівна Косач весь час перебувала в епіцентрі українського культурного руху. Вона була активним членом правління літературно-артистичного товариства, одним з організаторів низки заходів з ушанування пам'яті І. Котляревського, активною учасницею створення першої експозиції в Музеї старожитностей (нині – Національний художній музей України).
У 1924 році Олена Пчілка повернулась до Києва, де продовжила свою творчу працю. Досить знаменно, що саме їй судилося стати першою жінкою – членом-кореспондентом УАН. Працюючи в Історично-філологічному відділі УАН, вона займалася етнографічними розвідками, писала спогади, була в складі літературно-історичної, заходознавчої комісій АН УРСР, друкувала такі етнографічні розвідки: «Про легенди й пісні» (1926), «Малювання на стінах» (1926), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926). Ольга Петрівна Косач весь час перебувала в епіцентрі українського культурного руху. Вона була активним членом правління літературно-артистичного товариства, одним з організаторів низки заходів з ушанування пам'яті І. Котляревського, активною учасницею створення першої експозиції в Музеї старожитностей (нині – Національний художній музей України).
У 1930 році письменниця була на одній із прем'єр у театрі ім. І. Франка. У приміщенні театру було дуже холодно, вона застудилася, а згодом захворіла грипом, який дав ускладнення. Жінка довго хворіла, сили танули з кожним днем, було вже несила ходити.
Восени того ж року по всій Україні прокотилася хвиля масових арештів у зв'язку з процесом так званої Спілки визволення України. Тоді ж, за десять днів до смерті, до немічної, розбитої паралічем 80-річної письменниці прийшли агенти ГПУ з ордером на обшук та наміром заарештувати, але тяжкохвора жінка не могла вже ні ходити, ні навіть встати.
4 жовтня 1930 року перестало битися серце визначної громадської діячки, письменниці, вченої, яка, за словами Панаса Мирного, була «родюча, як земля, а робоча, як бджола». Поховано її в Києві на Байковому кладовищі поряд із чоловіком, сином Михайлом та донькою Лесею Українкою.
Впродовж життя, незважаючи на численні заборони й утиски, Олена Пчілка відверто говорила про існуючі в суспільстві проблеми, пропагувала рідне слово та робила все для його збереження. Постать письменниці є невгасивим світочем національної ідеї. Як громадський і політичний діяч, вона заклала міцний фундамент для відродження своєї нації, ставши справжньою українською берегинею.
Список використаних джерел:
Коржова Н. Олена Пчілка – світоч національних ідей : укр. літ. та історія : бінар. урок : 5 кл. / Наталія Коржова // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2012. – № 3. – С. 4-7.
Массовер Г. Українська берегиня : до 165-річчя від дня народж. Олени Пчілки : (1849-1930) / Г. Массовер // Календар знам. і пам'ят. дат. – Київ, 2014. – № 3. – С. 49-59.
Олена Пчілка [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki Олена_Пчілка/, вхід вільний (дата звернення: 17.04.2019). – Дата останньої правки: 6.02.2019. – Назва з екрана.
Хорунжий Ю. Олена Пчілка / Юрій Хорунжий // Шляхетні українки : есеї-парсуни / Юрій Хорунжий. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. – С. 5-22.
Массовер Г. Українська берегиня : до 165-річчя від дня народж. Олени Пчілки : (1849-1930) / Г. Массовер // Календар знам. і пам'ят. дат. – Київ, 2014. – № 3. – С. 49-59.
Олена Пчілка [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki Олена_Пчілка/, вхід вільний (дата звернення: 17.04.2019). – Дата останньої правки: 6.02.2019. – Назва з екрана.
Хорунжий Ю. Олена Пчілка / Юрій Хорунжий // Шляхетні українки : есеї-парсуни / Юрій Хорунжий. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. – С. 5-22.
Список рекомендованої літератури:
Книги:
Дрофань Л. Берегиня / Любов Дрофань. – Київ : Молодь, 2004. – 207 с. : іл.
Кодлюк Я. Олена Пчілка : (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова) : (1849-1930) / Ярослава Кодлюк // Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителя початк. кл. / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – Київ, 2006. – С. 116-118.
Одарченко П. Олена Пчілка / Петро Одарченко // Українки в історії
/ за ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – С. 176-181.
Скляренко В. Олена Пчілка : (псевдонім Ольги Косач, 1849-1930)
/ Валентина Скляренко // Літ. України : для дітей середнього шк. віку
/ Валентина Скляренко, Яна Батій ; худож.-оформ. Л. Киркач-Осипова.
– Харків: Бібколектор, 2015. – С. 144-146.
Статті:
Антипчук Н. Журнал «Молода Україна» Олени Пчілки, його ідейно-естетична та виховна цінність / Н. Антипчук // Укр. мова і літ. в шк. – 2009. – № 6. – С. 39-43.
Матвіїшин В. Родина Косачів-Драгоманових та європейське красне письменство / В. Матвіїшин // Зарубіж. літ. в шк. України. – 2012. – № 5.
– С. 15-21.
Стасюк Г. Династія письменників як літературознавча проблема : феномен роду Драгоманових-Косачів / Галина Стасюк // Дивослово. – 2012.
– № 9. – С. 51-56.
Тетеріна О. Олена Пчілка : роль худож. пер. в розвитку укр. літ. / Ольга Тетеріна // Дивослово. – 2013. – № 10. – С. 61-64.
Чарковська Т. Олена Пчілка «Українська течія – се було наше природне оточення...» : урок позаклас. читання в 5-му кл. / Тетяна Чарковська, Валентина Мельник // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2014.
– № 5. – С. 17-18.
Дрофань Л. Берегиня / Любов Дрофань. – Київ : Молодь, 2004. – 207 с. : іл.
Кодлюк Я. Олена Пчілка : (Ольга Петрівна Косач-Драгоманова) : (1849-1930) / Ярослава Кодлюк // Сто двадцять розповідей про письменників : довід. для вчителя початк. кл. / Ярослава Кодлюк, Галина Одинцова. – Київ, 2006. – С. 116-118.
Одарченко П. Олена Пчілка / Петро Одарченко // Українки в історії
/ за ред. В. Борисенко. – Київ : Либідь, 2004. – С. 176-181.
Скляренко В. Олена Пчілка : (псевдонім Ольги Косач, 1849-1930)
/ Валентина Скляренко // Літ. України : для дітей середнього шк. віку
/ Валентина Скляренко, Яна Батій ; худож.-оформ. Л. Киркач-Осипова.
– Харків: Бібколектор, 2015. – С. 144-146.
Статті:
Антипчук Н. Журнал «Молода Україна» Олени Пчілки, його ідейно-естетична та виховна цінність / Н. Антипчук // Укр. мова і літ. в шк. – 2009. – № 6. – С. 39-43.
Матвіїшин В. Родина Косачів-Драгоманових та європейське красне письменство / В. Матвіїшин // Зарубіж. літ. в шк. України. – 2012. – № 5.
– С. 15-21.
Стасюк Г. Династія письменників як літературознавча проблема : феномен роду Драгоманових-Косачів / Галина Стасюк // Дивослово. – 2012.
– № 9. – С. 51-56.
Тетеріна О. Олена Пчілка : роль худож. пер. в розвитку укр. літ. / Ольга Тетеріна // Дивослово. – 2013. – № 10. – С. 61-64.
Чарковська Т. Олена Пчілка «Українська течія – се було наше природне оточення...» : урок позаклас. читання в 5-му кл. / Тетяна Чарковська, Валентина Мельник // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2014.
– № 5. – С. 17-18.
Твори Олени Пчілки:
Пчілка О. "Золоті дні золотого дитячого віку..." : автобіогр. нарис
/ Олена Пчілка ; упоряд., підгот. текстів, передм. та прим. Л. Мірошниченко та А. Ріпенко ; худож. Ф. Красицький. – Київ : Веселка, 2011. – 79 с.
Пчілка О. Годі, діточки, вам спать! : вірші, оповідання, казки, фольклор. записи / Олена Пчілка ; худож. І. Литвин ; упоряд. та передм. О. Таланчук. – Київ : Веселка, 1991. – 334 с. : іл.
Пчілка О. Дивна хатка : вірші / Олена Пчілка ; упоряд. Р. З. Заславський ; за ред. С. А. Крижанівського ; худож. Л. В. Іванова. – Київ : Веселка, 1988. – 32 c. : іл.
Пчілка О. Діточкам : вірші / Олена Пчілка ; худож. Л. О. Королевська. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 1998. – 8 с. : іл.
Пчілка О. Сосонка / Олена Пчілка ; [упоряд. та передм. О. Шевченко ; іл. О. Літвінова]. – Київ : Школа, 2007. – 175 с. : іл.
/ Олена Пчілка ; упоряд., підгот. текстів, передм. та прим. Л. Мірошниченко та А. Ріпенко ; худож. Ф. Красицький. – Київ : Веселка, 2011. – 79 с.
Пчілка О. Годі, діточки, вам спать! : вірші, оповідання, казки, фольклор. записи / Олена Пчілка ; худож. І. Литвин ; упоряд. та передм. О. Таланчук. – Київ : Веселка, 1991. – 334 с. : іл.
Пчілка О. Дивна хатка : вірші / Олена Пчілка ; упоряд. Р. З. Заславський ; за ред. С. А. Крижанівського ; худож. Л. В. Іванова. – Київ : Веселка, 1988. – 32 c. : іл.
Пчілка О. Діточкам : вірші / Олена Пчілка ; худож. Л. О. Королевська. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 1998. – 8 с. : іл.
Пчілка О. Сосонка / Олена Пчілка ; [упоряд. та передм. О. Шевченко ; іл. О. Літвінова]. – Київ : Школа, 2007. – 175 с. : іл.
Підготувала Баканова І. В.
